Споруда, в якій розміщується Кам’янець-Подільський коледж харчової промисловості НУХТ, має типове планування для монастиря: замкнутий внутрішній двір та розгорнутий по прямій лінії фасад. Історія цього будинку пов’язана з черницями ордену візиток, для яких він і був споруджений. Візитки з’явилися в Кам’янці-Подільському завдяки старанням графа М.Грохольського, що займав посаду Подільського губернатора. Саме М.Грохольський власним коштом розпочав будівництво монастиря в 1830 р. Через деякий час будівництво припинилось у зв’язку із засланням графа та звільненням його з посади губернатора. Однак, заслання тривало недовго. М.Грохольський повертається до Кам’янця й відновлює будівництво монастиря. Незабаром, у ще недобудовану споруду, поселяються монахині-візитки.

Поразка польського повстання 1831 р. відобразилася й на долі монастиря. Хоча будівництво споруди продовжувалося, відкриття на базі монастиря інституту для дівчат римо-католицького віросповідання було заборонено. Монастир був остаточно закритий в 1866 р., а черниці змушені були перебратися до Польщі. Незважаючи на те, що монастир будувався для візиток, у їх власність він так і не був переданий, а його власниками ставали спадкоємці графа М.Грохольського.  

Після закриття монастиря споруда переходить у найм за контрактом на 1866-1878 рр. правлінню жіночого духовного (православного) училища. Коли завершилася дія контракту, правління училища викупляє цю споруду у внука графа М.Грохольського.

З 1917 р. й до початку Другої світової війни в будинку розміщувалися військові та партійні установи. У період окупації в приміщенні споруди розташовувався організований нацистськими загарбниками табір військовополонених.

Після війни будинок знову належав військовому відомству, а в 1946 р. його передали індустріальному технікуму для розміщення гуртожитку. З 1961 р. будівля переходить під юрисдикцію Київського технікуму харчової промисловості, який було переведено до Кам’янця-Подільського. З того часу й до наших днів в будівлі розміщується Кам’янець-Подільський коледж харчової промисловості НУХТ.

Історія нашого навчального закладу розпочинається з часів Другої світової війни, коли 10 липня 1944 року Рада Народних комісарів УРСР своєю постановою за №787 «Про організацію учбових закладів НКХП УРСР» дозволила Наркомхарчопрому УРСР відкрити у Києві технікум харчової промисловості для підготовки кваліфікованих кадрів середньої ланки з початком навчання в технікумі в ІІІ кварталі 1944 р. 2 жовтня 1944 р. перші студенти сіли за парти. Вони розпочали навчання на 4-х відділеннях: технолого-бродильному, крохмально-паточному, рахівників-бухгалтерів, техніків-механіків. 14 вересня 1961 р. Рада Міністрів УРСР своєю Постановою за №1335 перевела Київський технікум харчової промисловості до Кам’янець-Подільського. Технікуму в користування було надано частину будівлі, яка належала індустріальному коледжу. У технікумі вели підготовку студентів за такими спеціальностями: «Технологія консервування», «Технологія цукристих речовин», «Хлібопекарське і кондитерське виробництво», «Бухгалтерський облік». В 1964 р. в навчальному закладі відкрили нове відділення – «Машини та обладнання підприємств цукрової і крохмале-патокової промисловості», а в 1966 р. – «Машини і обладнання підприємств хлібопекарської, макаронної і кондитерської промисловості».

В 1993 р. технікум отримав статус коледжу і розпочав підготовку бакалаврів з харчової промисловості та інженерії. За короткий період відкрито нові спеціальності: у 2000 р. – «Економіка підприємства», «Фінанси», в 2001 р. – «Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень», в 2008 р. – «Виробництво харчової продукції», в 2015 р. – «Монтаж і обслуговування холодильно-компресорних машин та установок».

У 2004 р. коледж стає структурним підрозділом Національного університету харчових технологій.

Сьогодні в навчальному закладі підготовка фахівців для харчової промисловості здійснюється на двох відділеннях: інженерно-економічному,  харчових технологій.

В коледжі системно ведеться робота з удосконалення навчально-виховного процесу. Колектив йде в ногу з життям, намагається оперативно реагувати на процеси модернізації в галузі освіти, добиватися того, щоб і надалі наші випускники користувалися попитом на ринку праці.